Не вимикаючи двигуна, чоловік вийшов з салону. Глянув на переднє ліве колесо і голосно матюкнувся. Потім так же голосно сплюнув на асфальт. З нецензурщиною на устах Сєдаков відчинив багажник і нахилився туди щоб дістати запаску та домкрат.
У цю мить Гарник кількома легкими, немов котячими, кроками підкрався до автомобіля і з усієї сили гримнув кришкою багажника, притиснувши товсту шию Сєдакова.
Власник «бумера» зойкнув від болю, матюкнувся від обурення і спробував звільнитися з пастки, в якій опинився. Однак Степан знав свою справу. Лівою рукою він міцно тримав кришку багажника, не даючи Сєдакову можливості звільнитися, а правою швиденько за поясом у бандюковича намацав пістолет. Заволодівши зброєю, Гарник однією рукою спустив запобіжник і приклав дуло до спини бізнесмена.
– Спокійно, спокійно. – попереджав Гарник. – Бо інакше випущу з тебе кишки. – Однак ці слова мали суто формальне значення. Як тільки-но Степан приклав дуло до спини Сєдакова, той відразу ж втишився і припинив хаотично борсатися під кришкою багажника.
Після своїх попереджувальних погроз Гарник відпустив кришку багажника. Сєдаков був не надто великим сміливцем, щоб у такій ситуації щось вигадувати. Судячи хоча б по тому як його підловили, то справу він мав із кимось значно сильнішим і спритнішим, ніж Лесик. Тому звільнивши голову з під кришки багажника, Олексій першим ділом вирішив розтерти рукою товсту м’язисту шию. Схоже на ній намічався серйозний шрам, якщо звісно ж досі він там не з’явився.
Однак, не встиг він торкнутися пальцями болючого місця, як Гарник тут же наказав:
– Руки за голову!
Не вагаючись, Сєдаков виконав цей наказ. Хотів розпростуватися, оскільки продовжував стояти фактично у позі сапальниці буряка, але Гарник йому не дозволив цього зробити.
– Не рухатися. – розпорядився хлопець. – Не хотів по доброму вирішити питання, тоді слухай мене уважно під дулом пістолета. Значить так, перше – це стрілялка. Вона моя, тому я поверну її собі.
Сєдаков нічого не заперечував. Навіть навпаки, бізнесмен полегшено зітхнув. Людей, яким він перейшов дорогу і у яких були підстави, щоб поквитатися з ним у такий спосіб, – у Тернополі чимало. Але раз уся ця халепа пов’язана з боргами Лесика, значить це не найгірше з того, що могло бути.
А Гарник тим часом продовжував: