Шухлядні краєвиди - страница 2

Шрифт
Интервал
і Бациля духа – напрям – і собори —
Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,
Де – каліч – волю. – Та вже – вороний
І вершник – із краплини – вирина.

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:
Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,
Весілля – верх і низ – ефемериди. —
Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,
Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,
Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —
Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —
Хлопчина – до колонки – чортопхайку.[7]
На площах – гучномовці – й велелюдно.
Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.
Маля – на коника – при мамі – вйока.
Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —
Й на розі – варить – бабця – риж-сирець,[8]
Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

Ледь – мінідощик

Із циклу «Відозви»

Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —
На втіху – і статечним, і замурзам.
Дійсности – вузол – пробує – й омизник.[9] —
Природа – ширше – зір, серця – і м’язи.
Пошкандибало – неутульне – вбік —
Під – мильні – бульбашки, які – байбак.
Очищень – лазні – знов – цілу – добу:
Той – випростався, інший – у клубок.
Й крізь – омахи – в ущільнення – рябе, —
Русалки – і в калюжах – арибал.[10] —
З-під – плівок – й пелюшок – назовні – оклик —
Доріжку, до якої – ще – не звикли:
Ще – палить – ноги – світлом – в світло – йти,
І поруч – доґи, що їм – ґном: «Ату!» —
Та дух – єдиний – воля – і мета.

Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде

Артерію, – пів неба, – затискач.[11]
Пом'якшав – слід, що – атмосферний – корч.
Лон долоні – ніжно – громіздке. —
Й все більші – ноги – й пальці – сонця кущ.
Й де під ребро – ножа – засалабонив[12] —
Навкіллю – вир, – сліпучішають – бані,
Що – просто – з ґрунту – повівом – в обійми —
Найневимовнішому, яке – буйність —
На цуценя, що – хвостиком – меляє[13]
Від чого – світу озія – маліє.
І дійсність – знову – нескінченний ранок,
Який – нові усесвіти – із ринви. —
Аж – голову – на лікоть, – снів вапняк —
Бар’єри, – нездоланні, – розіпхнув —
Й, не кліпнувши, суцільним – оком – вдих:
Пусти до вуст, – дух – крізь буття – іде.

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Із циклу «Відозви»

Поснули – пильнувальники – циклопи,
Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.
Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,
Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.
Та – із мачини – й інший – полігон.
Следующая страница