Гретель сумно подивилась на Ганса, який обсмикнувши шапку, шанобливо відповів:
«Ах, юфроу, навіть якщо б ми і могли взяти участь, то зробили б лише кілька кроків. Ви ж бачите, що наші ковзани – тверді шматки дерева». – Він продемонстрував свій черевик – «незабаром вони стануть зовсім сирими, прилипнуть до льоду, і ми будемо спотикатися».
Очі Гретель весело заблищали, коли вона згадала про ранкову оказію Ганса, і дівчинка, червоніючи, боязко пробурмотіла, «О, ні, ми не зможемо взяти участь у змаганні, але чи можна нам, пані, хоч поспостерігати за ним?»
«Звичайно», відповіла Хільда, доброзичливо дивлячись на два серйозних дитячих обличчях і від усієї душі шкодуючи про те, що витратила так багато своїх кишенькових грошей, отриманих у цьому місяці, на мережива і вбрання. У неї залишилося всього лише вісім кварт’є[12], яких ледве вистачило б на одну пару ковзанів.
Окинувши поглядом дві пари таких різних ніг і сумно зітхнувши, вона запитала:
«Хто з вас краще катається?»
«Гретель», швидко відповів Ганс.
«Ганс», одночасно з ним сказала Гретель.
Хільда посміхнулася.
«Я не можу купити вам обом по парі ковзанів, навіть одну хорошу пару, але от, тримайте вісім кварт’є. І між собою вирішите: у кого з вас більше шансів на перемогу, тому й купите ковзани. Шкода, що я не можу дати більше. Ну все. До зустрічі! «Хільда вручила гроші враженому Гансу і, похитавши головою і посміхнувшись, швидко понеслась до своїх товаришів.
«Юфроу! Юфроу ван Глек!» кликнув Ганс гучним голосом, марно намагаючись наздогнати її, так як один з його ремінців розв'язався.
Хільда повернулась, однією рукою закриваючи очі від сонця, і Гансу здалося, ніби вона ширяє в повітрі, підходячи до нього все ближче і ближче.
«Ми не можемо взяти ці гроші», задихаючись, сказав Ганс», хоча знаємо, що Ви це зробили від усього серця».
«Ну чому ж?» спалахнувши, запитала Хільда.
«Тому» відповів Ганс, поклонившись, немов клоун, і одночасно окинувши її поглядом гордого принца, спрямованого на царствену дівчинку, «що ми не заробили їх».
Хільда була кмітливою. Вона давно помітила чарівний дерев'яний ланцюжок на шиї у Гретель.
«Ганс, виріжте мені з дерева такий ланцюжок, як у вашої сестри».
«З великим задоволенням, пані. У нас вдома є біла деревина, прекрасна, як слонова кістка; завтра ж вона буде у вас» І Ганс поспіхом спробував повернути їй гроші.