Вони бились день,
Вони бились ніч —
Полягли усі,
Та не в тому річ…
Стережись, рибонько,
Не ходи, де глибонько,
Бо не спить рибалка,
Тебе любить палко…
Не гомін за стінами,
Не тіні за спинами —
То вдача біжить поза тинами…
Всяк у клуні чаклунить,
Чари мажить та смажить,
А як дійде до справи —
Шурх у кущі та трави…
Ворожили ворожбити:
«Будеш, хлопець, з рожей битой!» —
Лихоманка моя вдача,
Чим же я тобі віддячу?
Ось би взяти людинку
Та за кожну частинку,
І спитати у ней: «Як діла?»
Минулу тінь у згадці схороню —
Пришити хочу к завтрашньому дню…
Життя у мага – свято днів:
То він в лайні, то на війні,
Чого і вам бажаєм…
У ворожім стані
Я у битві тану —
Ляжу край дороги
І ніяк не встану!
Я спитав чаклуна:
Що ж у людства здавна
На здоровий на глузд
Завелика ціна?
Гей, волоцюго, бий з плеча,
Марнуй слова! —
Але все ближче хижий час,
І – прощавай…
Степ та степ в ночі,
Битий шлях лежить,
Там у далечінь
Кітоврас біжить…
Ой, із серця ран
Я зроблю таран
І як жахну в небесний паркан…
Хоч цар, хоч хлоп,
Ми кажем: «Гоп!»,
Але стрибає інший, щоб
Ми вірили йому…
Кричали півні усю ніч,
Щоб схід гарячим став, як піч,
Й світанок віпік нам…
Звелів геені моцний маг:
«Віддай-но демона, пітьма!»
Та демонів чортьма…
Кажи, що хочеш, любий мій,
Хоч сам цих слів не розумій –
Народ тобі повірить…
У натовпі – усі самотні.
Жетон метро – ключ до прояснення.
Я їду вниз.
Цапи!
З рогами!
Покину світ.
Тишком повзи, п'яницю,
По сходинкам, темним від бруду,
Конец ознакомительного фрагмента.