Любов, що переповнює та накриває з головою, у новій ролі стане щастям…
Ви дістали нову роль? Вітаю! Давайте розглянемо, що на вас чекає.
Доволі важкий найперший тиждень після народження (ніхто, і навіть ви, – І ЦЕ НОРМАЛЬНО! – не знає, що з ним робити).
Далі складний взагалі весь перший місяць (ви звикаєте одне до одного, вчитеся хоча би приблизно розуміти малюка, доглядати за ним).
Потім вам головне пережити перші три місяці (усі звикання, газики, налаштування ГВ та інше).
Ну, якщо перші три місяці позаду, то до шести вже трошки лишилося: перші перегортання, падіння – будьте обережні! Якщо треба відвернутися/відволіктися – вже краще покладіть дитину на підлогу, звідти точно не впаде.
Шість місяців минуло? Тепер чекайте року. Вчіться повзати, ходити (в цей час потрібно постійно стежити, щоб малюк не з'їв чогось непотрібного з підлоги, бажано не облизував ніжки стільців-диванів, не розбив собі лоба під час падіння).
Рік? Хі-хі – наступні етапи постійної пильності мами. Стежити за плитою, гострими/ріжучими/колючими предметами, вигадувати розваги, говорити з ним про все («що бачу – про те співаю»), аби збільшувати його пасивний словниковий запас, тощо.
Потім дитячий садок – а там адаптація, хвороби, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова – і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною.
Ой, а там школа – і знову адаптація, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова – і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною :)
А десь посередині школи – перехідний період.
А після школи…
Отже, ви зрозуміли, що це на все життя? Ви тепер завжди матимете привід для хвилювання. АЛЕ!
Якщо ви навчитеся правильно оцінювати те, що відбувається, адекватно сприймати навколишні обставини і працювати з наслідками, то хвилювання не буде. Ви просто «працюватиме з наявною ситуацією».
Так, з дитиною часом нелегко. Але не фарбуйте це «нелегко» відразу в чорний колір. Вам важко? У цьому не винна ані ваша дитина, ані чоловік, ані батьки.