Та ось Семеняка натрапив на запис у соціальній мережі «В контакті». За дві доби до видалення аккаунту Костя написав одне речення: «Вони знають про мене». Після цього будь-який зв’язок уривається.
Хто ці «вони»?
Уявний клубок перестав розплутуватися, натрапивши на величезний вузол. Ось вона: перша загадка! Молодий Федорчук когось сильно боявся, настільки сильно, що вирішив зникнути нічого нікому не сказавши.
Богдан поглянув на список друзів, котрі висвітилися в графі «онлайн». Серед них був такий собі Іван Князєв. Він був помічений серед інших контактів як «найкращий друг». Детектив вирішив, що необхідно буде завтра поговорити з цим «другом». Ймовірно, той зможе пролити бодай якесь світло на поведінку Костянтина, можливо, навіть підкаже де його шукати.
* * *
Нічну тишу порушує телефонний дзвінок.
Напівсонний Богдан у темряві намацує мобільний, який лежить на нічному столику, й прикладає до вуха. Проте зі шматка холодного пластику нічого не чутно, а дзвінок продовжує тероризувати кімнату. Зрештою, детектив приходить до тями і розуміє, що це лунає мелодія з телефону, взятого в оренду, в якому вставлена сім-карта з відновленим номером.
Звівшись із ліжка, чоловік здивовано протер очі. Він підійшов до комоду, на якому лежав мобільний телефон та зиркнув на дисплей.
«Номер не визначений», – повідомляє апарат.
Знизавши плечима, детектив натискає на кнопку «прийняти» та підносить слухавку.
Конец ознакомительного фрагмента.