– Хо-хо-хо, – знов засміявся птах.
Раптом із колодязя вилетіла чорна тінь та утворила собою контури, що походили на тінь людську, але у кілька разів більшу і надто струнку для подібного зросту. Від тієї раптовості курінний позадкував на кілька кроків.
– Чого ти бажаєш, Якове? – голос тіні розійшовся усією безкінечністю багряного оточення.
– А що ти можеш?
– Хре-хре-хре, – тінь зарипіла, наче стовбур під вітром. – Можу все, що ти можеш, що міг би, та й те, на що тобі не вистачить самого себе.
– Щось незрозуміло ти кажеш, джине, – курінний примружився та з спідлоба зиркнув на тінь. – Точнісінько, як ті басурманські шахраї чи іґундеї з ярмарку.
– Не дратуй мене, митар бісів. Чи ти замало полем їхав? – загриміла тінь. – Ще кілька насічок на тілі вічності бажаєш зробити? Та я тобі швидко долю багряними нитками із зеленими зірками зв’яжу, аби часу мого не гаїв.
– Ну, добре, – Яків струхнув тютюн додолу. Йому вдавалося мати легковажний вигляд. – Кажуть, ти мене на три роки до колодязя можеш схоронити, та бажання у цім тілі виконати. Правду кажуть?
– Так, це правда. – проскрипіла тінь.
– То лізь у моє тіло й здобувай перемоги задля козаків Чорноземії. Хоча б і три роки.
Тінь мовчала, та до розмови долучився лелека.
– Що? Дива… Звитяжний козак не хоче шаблею рубати.
– Хоче птах, і навіть більше того. Та треба, мені аби моїм братам жива фортуна стежки прокладала. Людину можуть убити, можуть катувати аби знищити в ній дух. Та як я розумію – коли увійде до мого тіла джинова тінь, то людини вже не буде. Це мені й треба. Будь-яку ціну бажаю сплатити за те.
– Невже не віриш у свої сили? – подумавши, спитала тінь.
– Досить, – відсік Яків. – Неважливо, у що я вірю. Я не маю перед вами сповідатися. Де це чутно, щоб сповіщанин бісоті з потойбіччя душу відкривав?! Що робити треба, нечиста?
Тінь помовчала.
– Не сердься, Хвиля. Я – вічна істота, можу гаяти час на балачки. Гаразд, стрибай, – тінь похилилася, вказуючи на безодню під собою.
– Слава Сибові, – промовив козак і зник у темному отворі.
Та тільки-но зник один, з’явився інший. Наче такий – і не такий. Інший Яків. Яків-Тар.