Думаю вистачить. До завтра.
8 Єлѣтъ 76 З.Р.З. 1:11
Вітаю. Продовжую розпочате мною дѣ>3ло. Цей день видавсь непростим, але пізнавальним.
Зранку Я повернувся до вімани. Я приземлився між високими деревами з колючками замість листя. Такого Я в нас не бачив. Дерева дуже високі і голками вкрита лише верхівка. Можливо, це пов’язано з холодним кліматом. Тут дуже холодно.
Місцина, де Я здійснив вимушену посадку, нерівна. Віману держать два дерева. Трохи поміркувавши, Я вирішив замаскувати її під місцевість. Під низ намостив трохи каменів, зверху, вкрив гілками. Згори можна прийняти за камінь.
Щоб важлива інформація не дістала ворогам, довелось зняти з неї модуль пам’яті. Це було не складно, з моїми навичками.
В вімани не працювали лише двигуни. Навігація та інше обладнання було в доброму стані, тому Я вирішив просканувати землю, все-таки всього-на-всього кілька десятків років тому тут було поселення.
“Земля-Мідгард виходила на зв’язок а потім просто замовкла…” Так написано в сказаннях про Мідгард. Можливо цю Землю спіткала доля нашої? Звичайно, радар міг охопити весь Мідгард лише з орбіти, але прилеглу місцину просканує добре.
Отримані дані не збігались з тим, що Я читав раніше. На всіх прилеглих територіях температура не була придатна для людської життєдіяльності, хоча Я читав, що планета дуже жарка. Перед вильотом на розвідку завжди читаю різну інформацію. Інколи допомагає в виживанні. Але зараз це не дуже допомогло. Клімат змінився. Можливо, це й стало причиною припинення контакту.
Так чи інакше, сам Я тут довго не протримаюсь. Радар також знайшов поселення у підніжжі. Це був шанс на виживання. Шлях буде не з легких, але зволікання лише знижувало мої шанси на порятунок.
Я скинув дані на свій наруч і вирушив до підніжжя. Надіюсь, там є хтось, хто зможе мені допомогти з ремонтом. Не буду втомлювати вас розповіддю, про те, як Я переставляв ногами. Постійні пошуки безпечного спуску з крутих схилів лише гальмували мене. Не дивлячись на це, Я продовжував йти по заданому маршруту.
Через годину, Я вже був майже не місці. Чим ближче Я підходив до поселення, тим частіше зустрічав на своєму шляху пеньки. Напевно, місцеві жителі використовували для опалення дерева. Якось дуже примітивно. Та думки про те, що тут сталось, перервались. Я побачив дах, який виднівся із-за кушів. Я обережно підходив до поселення. Але потім зрозумів, що мені нічого не загрожує та вийшов з лісу.