стихії міць!
Чуєш як плаче ніч —зливаються і сміх і сльози
в темноті, сумує соловей в садку. Ми їли там при місячному сяйві стиглу вишню, яка
Тремтить голос мій від почуттів
і в грудях серце тихо плаче, мені
бракує слів і кольорів щоб про моє
кохання заспівати…
До тебе іду шляхами мрій, несу тобі
барвінку цвіт, що любить в лісі
зимувати,дарую спів закоханої птахи,
кохання живе в моєму серці!
Розмалює веселка в річці воду, вітер
тихесенько вдарить в струни, ти цілуєш
мої губи, ти зірвав моє зізнання про
таємне, про кохання! Тремтить голос…
Мені в літню спекоту холодно, душу
заливають дощі, мені сумно
від спогадів, що приходять в ночі…
Лячно мені в самоті, одиноко
та холодно від вогню, що палає
в печі…
Плаче серце від сорому та відчаю,
що крадеться в тиші, ти забув
про шляхи що нами пройдені в
щасливі часи…
Твої слова згинули в вікові німоті…
Світить сонце мені в обличчя,заливає
золотом, я не бачу тебе за завісою жарких
променів, від твого погляду мені боляче
та нещадно холодно в самоті!
Мені так хочеться вернутись в час,
де зародилося моє кохання, таке
несміливе було – сльози та зітхання,
при зустрічі з тобою уста німіли,слова
зникали та очі пеленав туман.
Шалено билось серце в тишині, але
душа вмовляла – то обман!
Його слова і погляд знищили в мені
бажання думати, рухатись і говорити,
він зачаровував мене, мій спокій забирав
та сни мої завчасно знав, бо в них мене
одну не залишав. Мій всесвіт наповнив
він собою, але ніколи, чуєте – ніколи
не кликав за собою!
Коли тебе я бачу, то ледве втримуюсь від сліз,посміхаюсь через силу,мені бракує слів.
Дивлюсь в твої небесні очі, втопилась в глибині,вертатися не хочу, мені так одиноко на землі!
Коли тебе я бачу, то ледве втримуюсь від сліз,
мені так хочеться блукати з тобою без доріг…
Чому мені так важко признатися тобі, що я так
часто плачу уві сні!
Без тебе гірко так мені…
Коли тебе я бачу,то ледве втримуюсь від сліз,ніколи ти не взнаєш, як боляче від снів!
І вдень я мушу знати, що я себе в тобі не бачу,і серцем відчуваю край не смію переступити
я поріг, одна вертаюсь із заплаканих доріг…