– Забери бабки. Вот, на тебе, добавь, купи себе шоколадку. Ты – классный бабец! – і він простягнув Олені свої п’ятдесят копійок.
Вона розчулилась:
– Нет, не надо, лучше собирай себе на «БМВ».
– Лады, куплю себе тачку!
– А мама у тебя есть?
– В гробу я видел мою маму, шоб ей бутылка водяры застряла в горле! – зневажливо кинув він. – Скоко щас?
– Час! – поглянувши на свого годинника, відказала Олена.
Він швидко потис їй руку і, шмигнувши носом, поплентався до своїх. Вони чекали на нього, тримаючись у купі, як вовченята, осторонь від людей.
Свідком цієї зворушливої сценки був високий білявий красень, його дивовижні яскраво-зелені очі поглинали Олену несамовито захопленим поглядом.
– В милицию надо было сдать, проучить, – суворо виказала Олені маленька бабуся у капцях і з ціпком. Колючі сірі очі старої пронизали Олену докорою наскрізь.
Олена пішла від кіосків геть.
– Пацаны, идите сюда! – почула вона за спиною приємний чоловічий голос і знову ледь здолала спокусу озирнутися.
Несподівано якась циганка стрімко перетнула їй дорогу. Циганка, як циганка: брудні ноги, купа зім’ятих рясних спідниць, блискучі цяцьки на шиї, у засмоктаному волоссі пір’я, у зубах цигарка і завеликий ніс на сіро-зеленому обличчі. Та Олені стало недобре.
– Дай гривну, красавица! Всю правду расскажу, завидуют тебе, порча на тебе, положи мне на руку бумажный деньги, сниму! – словоблудила циганка і важко тиснула на Олену нахабним поглядом чорних вологих очей.
– Порча заводится на порче, отойди! – і Олена спробувала обминути її.
– Стой на месте, не то схватит Сатана! – страшно прохрипіла ворожка.
– Смотри, чтоб тебя не схватил! – Олена таки відчепилася від циганки, прибравши її зі свого шляху рішучим поглядом фіолетових очей.
Тепер до Ліди. Олена швидко йшла вулицею, що була умовною межею між містом і селищем. Зосередившись на своїх думках, вона майже не помічала, хто і що її оточує. І даремно! Вона ледве встигла відреагувати, коли брудна долоня жалюгідного п’яниці з розмахом ляснула її по нозі. Олена різко відпихнула брудну руку, воно поточилося, але встояло. У тупому погляді скляних очей майнула звіряча лють, п’яниця заніс над дівчиною кулак.
– Сука! Та я тебя! – заволав він на всю вулицю.
Від нього гидотно тхнуло сумішшю перегару, сечі і поту. Олена похитнулася від шоку і відрази, в цю ж мить руку потвори перехопив білявий високий красень: