***
Депо жило своїм життям, незважаючи навіть на таку пізню годину. Більшість паровозів вже вирушило в ангар спати. Колобчук щось перераховував у себе в конторі, витрачаючи електроенергію на освітлення, кіт Маслянка оглядав і лагодив паровози, а ті, хто ще не пішов спати, стояли все там же, за ангаром, і про щось розмовляли.
– Доброї ночі, – привітався з ними Паровозик Привид. – А де я можу знайти паровозика Чу-Чухіна?
– Там? – вказав хтось у бік майстерні, не встигнувши розглянути, що перед ними справжнісіньке привид.
– Дякую, – відповів Паровозик Привид і хотів було ще щось запитати, але до того моменту його встигли вже розгледіти і, злякавшись, розбіглися хто куди. Не кожен день в депо приїжджає незнайомий Паровоз Привид і розшукує когось із його мешканців.
Кот Маслянка сидів до Паровозика Привида спиною і тому не бачив хто це до нього підкотився. Маслянка копався в одній з механічних частин паровоза, що стояв у напіврозібраному стані на ремонтному місці, і що відбувається навколо його мало цікавило.
– Доброї ночі! – привітався Паровозик Привид.
– Доброї, доброю … – так само не повертаючись відповідав Маслянка.
– Де я можу знайти паровозика Чу-Чухіна, чи не підкажете?
– Там … – вказав у бік Маслянка, так і не відірвавши голови від свого заняття.
Чу-Чухін стояв у сторонці, очікував своєї години щоб пройти техогляд і милувався зірками.
– Доброї ночі, паровоз Чу-Чухін, – підлетів до нього Паровозик Привид. – Паровозів у Болоті Старих Паровозів потрібна терміново твоя допомога, – геть забув про те, чому його вчили Баба-Яга, Лисиця і коти Паровозик Привид. – Я поки що один, кому вдалося вирватися з нього, але інші мої брати … – плутано пояснював він. – От якби ти пішов і допоміг нам!
Паровоз Чу-Чухін здивувався такому проханні, та ще й в таку годину, але він був дуже чуйним паровозом, а часом навіть і наївним, відразу ж повіривши прийшлому:
– Куди потрібно йти? Що потрібно робити? – задавав він питання. Паровоз Привид спохватився, що говорив не так, як його вчили, але коли Чу-Чухін згодився йому допомогти, то це вже не мало великого значення.
– Там усе покажу! – відповідав Паровозик Привид цілком серйозно вірячи в те, що йому говорили Баба-Яга і Лисиця з котами.
– А один справлюся? Може когось покликати на підмогу?
– Мені сказали, що часу зовсім мало, – вказував шлях йому Паровоз Привид. – Треба поспішати. – виїхали вони за межі депо.