Я мушу мовчати - страница 3

Шрифт
Интервал

Ти любиш танці,
А я – каву
І сніг, що вранці,
Мов забаву.
Ти любиш простір,
А я – волю,
І теми гострі
В дощ про долю.
Ти хочеш «краще»,
А я – щастя.
Чи бути завше
Разом вдасться?
Ти хочеш тиші,
А я – бою…
Ми є сильніші,
Як я є з тобою.

Дурниці

Вечір дощ здолав в колоссі,
Зорі ждуть на таємниці.
Ти мені не кажеш досі,
Що тобі я – без різниці.
Хоче вечір бути в слові,
Що для рішень – мало часу.
Ми не є такі ласкаві,
Щоб казати все й відразу.
Ти з пісень говориш фрази,
Я зі сміхом вдавсь до чаю.
Здогад був мій не відразу,
Що тебе ось-ось втрачаю.
Вечір дощ здолав в колоссі,
Зорі ждуть на таємниці.
Я збагнуть не можу досі,
Що були то за дурниці?!

Лелеки

Дзвінким ключем летять лелеки,
У них і гідність є, і сила.
Так близько знов ми є до спеки.
Чи всіх образ мені простила?
Полишив дощ за садом тишу.
Мені б її ввібрати в кімнати!
Та гомін твій собі залишу,
Щоб страх собі ним дарувати.
Цей страх мені є справжня користь,
Що ти підеш кудись, без бою,
А я отут, собі натомість,
Влаштую бій з самим собою.
Дзвінким ключем летять лелеки,
У них і гідність є, і сила.
Тебе стерплю ще й після спеки,
Хоч ти й даремно гомоніла…

* * *

Моїх не любиш слів,
Чи голосу, що втомі.
Я теж би не любив…
Та ми давно знайомі!
В нас є багато рис,
Що викличуть питання.
Я радо би змінивсь.
Чи то змінить кохання?
Де б взяти таких крил,
Що всі сховають вади?
В мене нема більш сил
Тебе терпіти й зради!
Не любиш ти дощів,
А я – твій галас в домі.
Де б взяти нам тих днів,
Де ми є незнайомі?

Вікна

Хоче злива прорватись в кімнати
Через скло, де є злості слід.
Я не вмію усе забувати,
Тож мій сум є на цілий світ.
Певен, цілиш ти у вікна навмисно, —
Там не треба багато зусиль.
Я не буду сваритися грізно,
Бо не кажеш мені про свій біль.
Хоче злива прорватись в кімнати,
Я впущу і її, і тебе!
Треба вчитись разом вибачати,
Бо над нами є небо одне.

На межі

Зберу багато жнив,
Як взнаєш таємниці,
Що пилко я хранив,
Немов очей зіниці.
Я не боюсь тих сліз,
Що ти проллєш завзято.
Хвалив я все і скрізь…
Чом нишпориш у свято?
Є в мене море справ,
А помочі – дві крихти,
Як горя я пізнав —
Чом тяжко так прибігти?
Чом нишпориш в речах,
Як свято є і друзі?
Ти маєш марний страх,
Чи хочеш по заслузі.
Зберу багато жнив,
Як взнаєш таємниці.
Та як я сльози лив —
Було всім без різниці.

* * *

Я не хочу, щоб ти приїжджав,
Щоб до кави приносив дарунки.
Ти повір, в мене безліч є справ,
Следующая страница