Панi Ка - страница 10

Шрифт
Интервал


Але її рішучість і надмірна зацікавленість змусили його стриматися. Насправді Рустем узявся б до справи, навіть якби жінка пропонувала тільки п’ять тисяч. Але сума, названа Катериною, змусила його радісно затримати подих. Саме стільки йому потрібно! Оце-то збіг! Та Катерина не вмовкала:

– Та якщо знадобиться, я й дім продати можу, аби лишень живою зостатися!

Приплив жадібного захвату опанував Рустема. «Зупинися! Потім! Усе потім! Пізніше подумаю!» – зусиллям волі він припинив потік радості, аби не припуститися помилки. Гроші майже у нього в руках, але жінка вочевидь не сповна розуму, в неї можуть виявитися родичі, які потім напишуть заяву в поліцію, мовляв, шахрай обдурив психічно хвору людину. Тут слід діяти обачно. «Є п’ять тисяч, з цього й будемо виходити! – думав Рустем. – Доведеться їхати до неї, дивитися підвал, чистити будинок. Ще десять штук зароблю, а це все, що мені потрібно…. Ну, а щодо будинку… Побачимо».

– Добре, Катю, я тобі допоможу, – екстрасенс заговорив поблажливо-батьківським тоном. – Бачу, що людина ти серйозна. Звісно, гонорари в мене чималі, скажу відверто, за ті гроші, які ти пропонуєш, не до кожного поїхав би. Але тобі допоможу. Бачу, що ти потребуєш моєї допомоги, й ніхто, крім мене, не знайде ради на твоє лихо. Але доведеться зачекати! У мене є й інші клієнти, з якими маю скінчити роботу! Зможу виїхати до тебе тижнів за три…

– Та що ви таке кажете, Рустеме Ібрагімовичу… – стримано, ніби готуючись заплакати, перебила Катерина. – Не буде мене вже за три тижні… Помру я! Гаразд, давайте я вам ще тисячу шістсот доларів додам, щоб ви взялись якомога швидше! – вона жалібно глянула на Рустема. – Але це все, що в мене зараз є… Хотіла на життя собі залишити хоча б щось…

Рустем тяжко зітхнув.

– Та про що ти, Катрусю? Хіба ж ідеться про гроші? Не потрібні мені твої тисяча шістсот. Гаразд… Я всі зустрічі з клієнтами перенесу, продовжу з ними пізніше. Може, й справді, тебе потрібно рятувати в першу чергу! Завтра ще виїхати не зможу, а післязавтра точно виїду. Зранку. Дочекаєшся? – посміхнувся він.

Катерина посміхнулась у відповідь:

– Постараюся…

– Що значить «постараюся»? Ти вже зустрінь мене, будь ласка! Шістсот кілометрів їхати! Ти запиши мій особистий телефон, якщо виникнуть серйозні проблеми, набереш мене! Я попрацюю дистанційно, щоб хоч трохи тебе підтримати.