Але Рустем розумів, що рано чи пізно на телебаченні захочуть бачити нові обличчя, тому прагнув якомога швидше реалізувати свої задуми. Працював без вихідних, правив високу ціну за свої консультації та проведення обрядів і не розумів тих, хто намагався висловлювати докір. Що за дурниці? Не можна брати гроші, якщо дар тобі даний Богом? А як же лікарі, вчителі діячі мистецтв? Чому за їхній Богом даний дар не соромно брати гроші? Для нього це була робота. Така, як і в усіх. І попри те, що в ній залишалося більше місця для обману, ніж у інших професіях, Рустем вважав її потрібною людям і вельми корисною. Втім, саме так і думали більшість його клієнтів, адже навіть обман може бути на користь.
Шахраєм він себе не вважав. Адже попри те, що йому доводилося просто вдавати з себе мага, почувався й справді більш розвиненим у плані інтуїції, духовності. Відчував, що володіє здібностями, якими не володіли інші люди. Саме «не володіли», тому, що не розвинули їх. Але нині таких людей з’являється дедалі більше. Суспільство змінилося, відкрилися нові можливості: бачити минуле та частково і майбутнє інших людей, що переживають ті самі відчуття, читати думки, керувати власними тілом і мозком, контактувати з духами померлих та іншими розумними істотами у Всесвіті, астрально та ментально досліджувати нові світи. Усі люди рівні від природи й усім дається порівну, просто одному трохи раніше, іншому – пізніше. Крім того, навчитися застосовувати власні здібності непросто. І Рустем, користуючись тим, що під час божественного розподілу здібностей виявився одним із перших, наділених ними, поспішав заробити на цьому статки, поки ще може здивувати когось своєю здатністю передбачати майбутнє.
Рустем вважав себе одним із перших екстрасенсів нового покоління, людей нової доби. Він вірив у це й не лукавив, називаючи себе екстрасенсом. А ще він знав, що не є магом і вважав магію найсправжнісіньким шахрайством. Цей чоловік був упевнений: людина не здатна впливати на іншу людину в будь-який спосіб, крім фізичного. В іншому разі всі люди були б однаковими. Така філософія допомагала Рустему дотримуватися золотої середини. Адже в його ремеслі важлива впевненість у власних силах, і водночас не можна дозволити собі втонути у власних ілюзіях, потрібно залишатися незворушним і зберігати тверезий розум.