Це давало можливість на практиці пересвідчитися, що його фальшива суть заперечується реальністю самого життя. 1-й Інтернаціонал був створений 28 вересня 1864 року в Лондоні як міжнародне товариство робітників, фактично це була створена перша практична пролетарська інтернаціональна організація, відповідно до комуністичних ідей класовості суспільства, а не на національній основі. У наслідок невідповідності з вимогами закономірного національного розвитку людства, ця організація змушена була саморозпуститися у 1876 році, довівши нереальність самих ідей пролетарського інтернаціоналізму. 14—21 липня 1889 року в Парижі на 1-му установчому конгресі, був створений 2-й Інтернаціонал, уже як міжнародне об’єднання соціалістичних робітничих партій.
Але всі члени цього інтернаціоналу з початком Першої світової війни, відкинули пролетарські інтернаціональні позиції і діяли з вимог національних інтересів кожної нації, що є вимогами реального життя, а не словоблудством ідей пролетарського класового інтернаціоналізму. Сама реальна дійсність націоналізму стала бути причиною розвалу 2-го Інтернаціоналу, який без наукової основи не зумів забезпечити й організувати співпрацю націй світу, як необхідну запоруку розв'язання спільних проблем, протидії імперіалізму, гармонізації стосунків між націями, що не ставилось до уваги, через відсутність прагнень діяти у цьому напрямку та незрілість ідеологічних та світоглядних позицій того часу. Захопивши державну владу в Російській імперії та використовуючи її, вершителі комуністичних ідей у 1919 році створили 3-й Комуністичний Інтернаціонал, «Комінтерн». Це була міжнародна організація, яка об’єднувала всі комуністичні партії світу і здійснювала загальне керівництво світовим комуністичним рухом, розробляла основні принципи його стратегії й тактики.
Але навіть при використанні державних структур та всієї її матеріальної потужності, не можливо було заставити існувати навіть організаційну її форму, що будувалася на неприродних ідеях єдності та співпраці націй за класовим принципом. Виходячи з фальшивих авантюристичних ідей пролетарського класового інтернаціоналу, хід історії у 1943 році ліквідував 3-й Інтернаціонал. «Маніфест Комуністичної партії», як основа комуністичних ідей є тою абсурдністю, яку саме життя не бере до уваги. Відбулось самознищення державних структур, що будувалися на принципах комунізму з практичними діями пролетарського класового «інтернаціоналізму», що вимагали знищення націй і націоналізму, стають бути силою самознищення механізму таких дій. А тепер про інтернаціоналізм і його суть. Насправді інтернаціоналізм – це один з напрямків реалізації націоналізму, що ґрунтується на спільній організаційній діяльності націй у захисті від імперського впливу, побудови світу національних незалежних рівноправних держав, гармонізації стосунків між націями світу, розв'язання спільних проблем заради збереження та розвитку усіх націй і ніякого відношення до більшовицького його розуміння про вселюдську солідарність трудящих мас на класовій основі немає.