У передпокої чути дзвінок.
Фру Лінне (підводиться). Хтось дзвонить, тож я, мабуть, піду.
Нора. Ні, залишайся, сюди навряд чи хтось прийде. Це, певне, до Торвальда…
Служниця (у дверях передпокою). Вибачте, пані… Там хтось хоче поговорити з паном адвокатом…
Нора. Тобто з директором банку.
Служниця. Так, із паном директором банку. Але я не знаю… Адже в пана директора доктор…
Нора. А хто там такий?
Кроґстад (у дверях передпокою). Це я, фру Гельмер.
Фру Лінне здригається, але опановує себе і відвертається до вікна.
Нора (поволі підходить до Кроґстада і напружено, стиха питає). Ви? Що таке? Про що ви хочете говорити з моїм чоловіком?
Кроґстад. До певної міри про банківські справи. Я посідаю невеличку посаду в Акціонерному банку, а ваш чоловік, як я чув, тепер буде нашим директором…
Нора. Тобто…
Кроґстад. В особистій справі, фру Гельмер. Оце й усе.
Нора. То заходьте, будь ласка, он двері до його кабінету. (Незворушно вклоняється, зачиняє двері до передпокою, тоді повертається і заглядає в грубу.)
Фру Лінне. Норо, хто це був?
Нора. Приватний повірений Кроґстад.
Фру Лінне. Тоце справді він.
Нора. Ти його знаєш?
Фру Лінне. Знала… Кілька років тому він якийсь час провадив справи в наших околицях.
Нора. Так, справді.
Фру Лінне. Як він змінився!
Нора. Він, здається, був дуже невдало одружений.
Фру Лінне. То тепер він удівець?
Нора. Із купою дітей… Нарешті розгорілося. (Зачиняє дверцята у грубі й ледь відвертає крісло-гойдалку.)
Фру Лінне. Він, кажуть, береться до найрізноманітніших справ?
Нора. Так? Дуже можливо. Я цього не знаю. Але годі нам говорити про справи. Нудно.
З кабінету Гельмера виходить доктор Ранк.
Ранк (ще у дверях). Ні, ні, я не хочу заважати. Краще загляну до твоєї дружини. (Зачиняє двері й помічає фру Лінне.) Ох, вибачте! Здається, я й тут заважатиму.
Нора. Анітрохи. (Знайомить їх.) Доктор Ранк – фру Лінне.
Ранк. Он як. Я не раз чув тут це прізвище. Здається, я поминув вас на сходах, коли йшов сюди.
Фру Лінне. Так, я підіймаюся дуже поволі. Не маю сили…
Ранк. Ага… Якась несправність у внутрішньому механізмі?
Фру Лінне. Радше звичайна перевтома.
Ранк. Та й годі? Видно, приїхали в місто відпочити і втомлюєтесь, бігаючи по гостях?
Фру Лінне. Я приїхала сюди шукати праці.
Ранк. Хіба це найкращі ліки від перевтоми?
Фру Лінне. Треба ж якось жити, докторе.