Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі - страница 10

– Другі навпаки – користуються подібними межами якраз в егоїстичних цілях;

– Треті взагалі до кінця не розуміють що таке кордони особистої власності, а значить і створювати їх не вміють.

Без розподілу меж власності, – взагалі неможливо навчитися володіти самим собою. Визначаючи кордони особистої території, ви ні в якому разі не маєте права вказувати сусідові, що він повинен або не повинен робити на своїй.

Так само ви окреслюєте територію і своєї особистості. І якщо хтось зазіхає на вашу «власність», то ви повністю контролюєте ситуацію, не дозволяючи нікому підпорядковувати вас собі або ображати вас. Ви не дозволяєте іншому володіти вашою особою. Ви самі володієте собою.

Самовладання – це міцне підгрунтя для міцних взаємин у шлюбі. Якщо ви навчитеся володіти собою, – ви знайдете здатність не тільки протистояти власному егоїзму, але й більше і глибше кохати свою другу половинку. В ваших силах з'явиться можливість створити таку душевну близькість в стосунках, про яку ви тільки мрієте.

У соціальному світі, де спілкування відбувається на рівні душі, розділові кордони теж існують. Кожна людина захищає свою територію по-різному: один ввічливо, інший грубувато, а деякі можуть запросто і кулаком огріти… Тому людська істота наділена спеціальними «повноваженнями», які допомагають їй розмежовувати міжособистісний простір.

Давайте з вами розглянемо деякі з них.

Слова – це основа міжособистісного спілкування. Вимовлені вами слова несуть інформацію про те: хто ви і що з себе уявляєте. Вони дають можливість оточуючим людям: або розуміти вас до глибини душі, або ж навпаки – ввести співрозмовника в оману, – хто ви є насправді. Все залежить від того, – яку мету ви переслідуєте.

Дуже погано, коли в шлюбі відсутні такі поняття як «відкритість» і «чесність». Тоді, відповідно, страждає і загальне порозуміння між подружжям. Кожен з них малює в своїй свідомості суто свою картину особистості іншого. І дуже часто така картина несе помилковий, що не має справжнього змісту характер, так як людина схильна бачити тільки через призму свого «я». Іншими словами, не знаючи правди, ми підсвідомо приписуємо іншій людині свої: почуття, думки, риси характеру, мотиви, бажання, потреби і т. д. А значить, не маємо можливості об'єктивно оцінювати її особистість.