– Незалежність – це здатність відстоювати свою точку зору в будь-якій ситуації;
– Незалежність – це бачення світу через призму власного виховання.
– Незалежність особистості виражається в так званій ассертівності поведінки. Ассертівность (від англ. Assert – наполягати на своєму) – здатність людини не залежати від зовнішніх впливів і оцінок, а самостійно регулювати власну поведінку і відповідати за неї.
Це поняття близьке принципам гештальт-терапії:
«Я існую не для того, щоб відповідати твоїм очікуванням; ти існуєш не для того, щоб відповідати моїм очікуванням…».
Ось ми розглянули з вами різні визначення незалежної особистості. Тепер давайте ж розберемося: як, ставши подружжям, ми можемо правильно будувати свої кордони в шлюбі один з одним і при цьому – бути незалежними.
Насправді незалежність в шлюбі – це не обмеження, введені для вашого чоловіка чи жінки. Ця книга не про те, як змінити свого чоловіка чи дружину, як втиснути його (її) в свої рамки, як змусити його (її) зробити щось. Я наводжу приклади, як краще провести кордони в ваших стосунках, щоб створити такі обставини в сім'ї, які б сприяли вашому спільному особистому зростанню.
Адже ніхто не може заперечувати того, що жінка також як і будь-який інший чоловік має право виховувати в собі повноцінну особистість. Адже, в стародавні часи жінка повноправною нарівні з чоловіками особистістю – не вважалася. І тільки в XIX в., лише в невеликій кількості жінок сформувалося справжнє розуміння концепції незалежної особистості, та яким чином вона може застосовуватись в шлюбних стосунках.
Глава 1. Трохи історії: «Як загартовувалася жіноча свобода і незалежність».
Чому ж так вийшло, що тільки зараз деякі жінки починають усвідомлювати, що означає бути незалежною? Адже не так давно ще наші діди і прадіди забороняли нашим бабусям і прабабусям не тільки бути незалежними, а й навіть думати про це. І лише з недавніх часів – пані «наважилися» відстоювати свою незалежність. Початком таких змін в суспільстві поклав феміністичний рух в Росії.
Фемінізм тоді формувався як громадський рух в середині XIX століття. Первинною метою жіночого руху було забезпечити жінкам доступ до оплачуваної праці та освіти. Пізніше головним завданням стало – добитися виборчого права для жінок. Воно було досягнуте влітку 1917 року, коли під тиском жіночого руху «Тимчасовий уряд» надав російським жінкам всю повноту виборчих прав.