Вірші з поду (збірник) - страница 11

Шрифт
Интервал
Піджупан, челядь, бубни й барабани —
Чи то бадьорі? Може, і хмільні.
Вже скоро Мункач: люмпени й желяри
І на «Паланку» – браві сурмачі…
«О чесний ґаздо, маєте таляри!
Чом на мадяри пішки уночі?»

ЦЕХ ЦИРЮЛЬНИЦЬКИЙ

(за доктором Франтішком Габріелем)

Вода дзеркал горіхова пливе
На мил бруски, на ножиці й ремені.
За вікнами хідник собі живе:
Циганчуки, торговці й прокажені…
Патлата стрижка із турянських сіл,
Штудерні гонведи і левенте гонорні…
Борбіл позиркує на люстро і на стіл,
Де камфора, щітки біляві й чорні.
А від оливи —
голови масні
в ґаздинь. І в ґаздів – поріділі косми.
А чола в цих людей опуклі та ясні,
І люди ці – то прощава без лоску.
І в перукарні – виголений чех,
В угорця вуса – щітка перукарська.
Догідливий панам цирюльний цех:
Ознака чинності та шаноби до панства.
З голів ґаздинь стікає теплий жир,
З пилюкою од сіна та від ниви…
Одеколонами роздразнений касир…
Цирюльня зачиняється ліниво.

ДІМ ЙОЗЕФА ЛЕНГА

Стої на сходах. Там перила мідні,
Там мозаїчна плитка, бунт химер.
В горщечках глиняних розпластались орхідні,
А на картині – бравий офіцер.
Ілюзіон при чому тут. Не треба.
Ти розтягни гардини голубі,
І вже кімнатна ілюзійність неба
В твоїх очах подвоїться, в тобі
Подвоїться чи то почетвериться,
Бліду дрімоту приведе Морфей…
І та стара підстрелена лисиця…
Го-го! Це був колись трофей.
І стовп із азбесту. Колона іонічна
При вході в дім, в червоній шапці гном.
Ні ти, ні дім, ніщо вже тут не вічне…
Хребти лиш вічні за твоїм вікном!

ІВАН ЧУРГОВИЧ – ДРУКАР УЖГОРОДСЬКИЙ

Ти звідав знади не десятки міст,
Ти сто разів одправився на варош,
Де коминар трудився й тістоміс;
В кіосках синіх – вернісажі марок.
Наопашки носив зелений плащ,
І над усе любив дороги піші:
В очах ряхтіли подобизни хащ,
там своє життя й свої афіші.
Ажурні брами – це вже не тини,
Не крик вола, не ніжний клекіт бузька.

СПОГАДИ ІНВАЛІДА НА ПРИЮТСЬКІЙ ВУЛИЦІ

Магнолії викинуть фіолетові серпики
Біля жовтого корпусу, де лікують істериків.
Божевілля в дендрарії.
Плачуть бджоли і люди.
Жовтокрилий метелик літати не буде…
Сушать крила на сонці старі пелікани,
Решітчасті вікна тхнуть гостро ліками.
Конец ознакомительного фрагмента.
Следующая страница