Вірші з поду (збірник) - страница 4

Шрифт
Интервал
Алхімія зела втаємнена і дика.
І над дверима старовинний дек.
І вуличка крива та невелика.
Живеш прохожими, деревами щодня,
Аптечним запахом, своїм фруктовим гендлем.
Тому так звична безлюдь й метушня.
Лиш небуденний живокіст і Гендель…
Термометр, жалюзі маленького вікна,
Хідник з сутулим ясеном на розі.
І постать бабці – жде когось одна,
Як вуличка оця. У спокої, в тривозі…

СТОМАТОЛОГІЧНЕ КРІСЛО З НАБЕРЕЖНОЇ

У стрільчасті вікна будівель старих
Устами тулиться весільна зелень.
А за чергою болів, великих, малих,
Самотужки собі вибивається серпень.
До стрільчастих вікон зруйнованих клінік
Зруйнованих болем людським, зубним.
Де замучений час циферблатів настінних —
Молода пацієнточка з чимось земним:
І жінку турбують не холодні щипці,
Їй ясна любов’ю підкріплює серпень
Та сповзає поволі на її щоці,
Невеликий терпéць, невеликий тéрпець.
А в поетових кучерях хитрий глум ворожильний,
Через вікна готичні я його впущу.
І запалений зуб дає сміх божевільний
На турнірні знамена молодого дощу.

МЕТЕЛИЦЯ В РАМЦІ

Країна метеликового пороху
Розсипається-засипає
Слухаю пущу…
Вовчі ліхтарі мерехкочуть серед ночі
сатанинський оркестр мерфелить
одиноку розчикрижену смеречину
Серенами повзе снігова змія
білий полоз котиться
засерененим схилом
на ясеновий насад розтрощених саней
обертає в шаленім танці
карлючкувате чагарниччя пророк
у вітчизні своїй не пророк
І знову оркестр завиває туш
Пеленає сизою пеленою немовля
Полохає самотніх воронів з дерева
Горнеться до білої пустелі
До зеленого барвінку
Чую чудернацьке сатхіння
набат дзендзелів
льодові плювки
в посічене обличчя
шматки старих часописів
провалюються в мінеральні джерела
скиглячі мадригалики
над дерев’яними шпилями
над цибулинами-головами жінок
Безладдя відьомських мітел
Заведені сміттєвози
Тіла смітникарів, сторожів заметені
Зелені кентаври стугонять по світу.

БІБЛІОФІЛ

(рисунок із вулиці)

На мандрівнім павутинні неспокій лісів,
Поставою рисі тужба заповідна.
Декоративною свічкою свою тьму спаси,
Декоративно свічко, фоліантами Відня.
Кольоровими смужками мокрий бруд шосе,
Автомобільні слизенькі гальмуючи звихи.
Тягнеш поспішно на чек до casse
З-за полудавих дверцят довірливі книги.
До полудавих віч, до паперових більм
У мовчазну текстуру квартирної ніші
Чвалає по місту бібліофіл,
Діловитий, шиковний і грішний.

ПІСНЯ В РОСВИГОВІ

Тільки не видай мене в нерозумній осінній полеміці.
Следующая страница