Ясіня-Керешмезо. Станційна таблиця.
Вода прямо з Тиси у склянці густа.
На лавиці п’яна сопе головниця,
Невелика чекальня ще засвіт – пуста.
При вході жандарм марширує зухвало,
Пантрує порядок – порядку катма.
Розбійницю в присілку вчора не взяли,
З увиванцю здригалась Чмілева корчма.
Ще й цей тут малює, з приїжджого люду,
Ту бідачу, що носить червоний сердак.
Вернулася з Хуста учора, із суду…
Потрібний був пенгев бодай на квасняк.
Синета над обрієм горем підбита.
І зрання ти в студень зайшов до колін…
У Струмківській церкві – ранкова молитва;
На станції лайка мадярська, проклін.
Твій народ проклинають, тяжка в тебе гадка:
«Нічого-то, ніщо, нищий зайда-нехлюй…»
Неложно народ свій шануй і малюй!
Бойкині мої горді, капелюшки повстяні.
Червона полива букових лісів.
Обрізані коси бойкинь осяяні…
Куди ж до дівоцьких тяжких голосінь!
За тугою косою чи то пак за красою.
Розкуйовджені пасма. Жива омела.
І натужне гудіння осіннього рою.
Ворушаться у смужку осині тіла.