Курячі брехеньки і билиці - страница 7

Якось, коли надворі стемніло, у вікно хтось постукав. Старенька схопилась з ліжка і прилипла до шибки. Місячне сяйво висвітлило у дворі тонкий силует. Старенька зойкнула. Серце в неї зайшлося. «Зараз, зараз відчиню, онучку. Нарешті тебе діждалась.»

Стара заметушилась. Босоніж кинулась у сіни. Долівка там була холодна, як мокра від роси трава. Та стару це не зупинило. Вона відсувала залізний засув і відчинила важкі скрипучі двері. Відчинила – і сахнулась. У чорній дверній рамі стояли незнайомі молодики. Вищий передбачливо поклав ногу в щілину, що між дверима і порогом.