Storona - страница 9
«Ти вчора
ввечері
просив…
«За стародавніх
часів
Названья
выдавлен
курсив.
Євген доел,
ему бы в школу,
Но за смартфоном
он сидит
С друзьями
чаты
по приколу
Из разговоров
смех да стыд.
Вот
обсуждают
оговорки
Премьер-министра,
Не может
выучить
и только
Смешит юнца
он поутру.
Так повелось —
век
интернета —
Дай повод —
станешь сам
как шут
Со всех
политиков
конкретно
Всегда
отчаянно
поржут.
Но завершился
час веселый.
Не терпит
время —
всем пора.
Уже Євген
уходит в школу,
В отличном здравии
с утра.
Вот
только
смотрит мать
из окон,
Как сын бежит
к трамваю
в путь.
И в отражении
нечетком
Марія видит
жизни суть —
Своё лицо,
свой взгляд
далекий
И нет
пейзажей
городских.
Есть только пластик,
сбоку стёк(о)л —
Зеркальный взгляд
и чистый миг.
Она
так рада,
что все дети
Её,
уже,
вот
«на ногах».
Еще чуть-чуть
и всё,
заверьте
Они уйдут
и радость,
страх —
Два чувства
сильных
вперемешку.
Детей
не хочет
отпускать,
Но рада очень,
рада тем,
что
Они взросли
в такую стать.
Лишь
не
хватает
только мужа,
Но у него
работа есть.
В Европу ездить
срочно
нужно,
Терпеть – ее,
выходит, честь.
А наш Євген
уже
за партой.
Урок истории
и вот
Стоит учитель
тонкий
знатно,
И мысль его
нещадно жжет.
Он протеже
Марії,
в школе
Второй историк,
молодой
С наукой
связанной
судьбою,
Он каждый день
идет на бой.
«Та ось кажу
я вам —
Бандера,
Як Володимир,
як Богдан
Хмельницький,
він
продовжив тему
Того хресту,
що Богом дан —
Це,
тобто рух
за Україну,
За незалежність
– боротьбу,
Яка триває
ще понині,
З якою я
в житті
Секунда паузы
и мигом
Євген учителю
вопрос
На встречу
движет
слово тихо,
Но четко,
не бубня
под нос:
«Дмитро Сергійович,
будь ласка,
У мене є
питання,
я…
Все ж
зрозуміти
дуже важко
Сьогодні що
за боротьба?
Країна
наша
незалежна
У нас
немає
«З цієй
репризой
Учитель
громко
надавил:
«Ця боротьба,
триває досі!
Вона була
і буде ще.
В колишніх
літах, в цьому
році.
Та ворогів
багато є.
Я пам’ятаю
рік четвертий,
Я пам’ятаю
листопад,
Коли
у Києві
нарешті
Ми вийшли
всі
як на парад.
Із помаранчевим
єднанням
Проти
бандитів,
москалів
Ми
показалися
здоланням,
Ми
у Європу
йшли в надрив.
Чому в надрив?
Є перепони…
Тому що є
минулість та —
Радянські
Сталінські
ікони,
Схід України,
як мета
Бути
з Росією
в обіймах,
Що катувала
гидко нас
Голодомором
так надійно,
Щоб все зламати,
кожен раз
Росія
буде
нас давити,
Тому
повинні
берегти
Цю незалежність —
наші квіти
І у Європу
Євген пришел
домой
из школы
На кухне
маму
он застал.