Число дієслова be визначається за кількістю першого іменника, що стоїть після цього вислова.
Оборот there be використовують, коли хочуть сказати, що щось існує (не існує) або знаходиться (не знаходиться) в конкретному місці.
Повторимо ще раз.
There are serious problems.
1616. Я пом'ятаю свої шкільні роки. Я мав носити шкільну форму. Насправді, мені це реально не подобалося. – I remember my school years. I had to wear a school uniform. Honestly, I didn't really like it.
Перше речення – це стверджувальне речення в простому теперішньому часі.
Пiдмет + основне дієслово (із закінченням -s або -es для третьої особи) + …
Друге речення – це стверджувальне речення в простому минулому часі з модальним дієсловом have to.
Пiдмет + had to + основне дієслово + …
Модальне дієслово have to висловлює необхідність, яка залежить від зовнішніх умов, часто суперечить бажанню того, хто говорить.
Третє речення – це заперечне речення в простому минулому часі з вступною фразою на початку речення.
Вступна фраза + підмет + did not = didn’t + основне дієслово + …
Повторимо ще раз.
I remember my school years. I had to wear a school uniform. Honestly, I didn't really like it.
1617. Я хочу знати досягнення свого однокласника. – I want to know my classmate's achievement.
Це стверджувальне речення в простому теперішньому часі.
Пiдмет + основне дієслово (із закінченням -s або -es для третьої особи) + …
Classmate's achievement присвійний іменник в однині утворюється додаванням закінчення ‘s до форми загального відмінка іменника.
Повторимо ще раз.
I want to know my classmate's achievement.
1618. Ми чекали його 2 години перед тим, як він прибув. – We'd been waiting for him for two hours before he arrived.
Це речення ілюструє правило узгодження часів і належить до другої групи.
Правило узгодження часів. Друга група. Якщо в головній частині речення присудок є дієсловом у минулому часі, то в підрядному реченні не може використовуватися теперішній або майбутній час, а використовується одна з форм минулого часу або форма Future in the Past (майбутнє в минулому), що підходять за змістом.
В головній частині речення – дієслово в стверджувальній формі простого минулого часу – arrived. В підрядному реченні – дієслово в стверджувальній формі в часі Past Perfect Continuous Tense –