“…і Дух Божий гасав над водою” (Буття 1:2).
Апостол Петро, який не має наукових ступенів та телескопів для спостережень за зірками, пише у своєму посланні (2 Петра 3:5), що “на початку словом Божим небеса та земля складені з води та водою”. Червоні карлики набагато активніше Сонця (зірковий вітер таких зірок не набагато слабше, ніж у нашого Сонця). Дуже потужні сонячні спалахи в системі червоного карлика можуть бути згубними для життя на планеті. Магнітне поле планети могло б частково вирішити цю проблему, стаючи бар'єром для радіації, але у планет з приливним захопленням його в більшості випадків бути не може, тому що відсутність обертання планети означає також відсутність обертання ядра.
А також зірка не надто велика, щоб своєю яскравістю та зоряним вітром "здувати і випалювати" атмосферу. Апостол Петро не був астрономом, фізиком-ядерником або аматором астрономії. Він був звичайним рибалкою з невеликого села. Але він знався на освіті планетарних систем краще, ніж сучасні вчені у цій галузі. Петро був послідовником Христа, з відкритим серцем, і водій Духом Святого, чого бажаю і нинішнім “вченим”. Астрономічні спостереження та відкриття жодним чином не спростовують написане в Біблії, навпаки підтверджують і стверджують істинність Священні тексти.
У грудні 2020 року 400 астрономів і астрофізиків світу зібралися в Парижі, щоб обговорити сенсаційні результати досліджень Всесвіту, проведених інфрачервоним телескопом ISO. Він був запущений Європейським космічним агентством у 1995 році.
Телескоп показав, що приблизно половина зірок має планети, а в космосі – в будь-якій його частині – багато водяної пари. "Всесвіт буквально купається у воді", – здивовано констатував один із учасників Паризької конференції.
Прийнято вважати, що Земля на початку своєї освіти була схожа на кулю, що димить, з численними вулканами і всюди розтікалися потоки розпеченої розплавленої лави. Це хибне уявлення.
У нашій Сонячній системі знайдено багато об'єктів (астероїдів, супутників інших планет, а також самих планет), які наполовину або повністю складаються з води. Це говорить про те, що акреційний диск нашої майбутньої Сонячної системи містив велику кількість водяної пари. І при створенні Земля була схожа на великий "ком бруду", вкритий водою. Тяжкіші елементи і з'єднання кинулися до центру утворюючи ядро планети. Під дією сил гравітації і тиску ядро почало розжарюватися, виштовхуючи тиском, що створюється, більш щільні частини “бруду” на поверхню води утворюючи сушу. Таким чином усередині нашої планети утворилася велика кількість порожнин, що заповнюються тією ж водою. Під час Потопу саме ця вода заповнила всю поверхню Землі, знищивши всю флору і фауну.