Наприклад, першим, що впало мені в очі сьогодні, був костюм для верхової їзди. «Хотів би я знати, хто супроводжує її в цих поїздках?» – спалахнув я і поринув у роздуми. Але ось що цікаво: навколо – тропічне і субтропічне сонце, а у моєї красуні шкіра кольору свіжого молока, і волосся зовсім не вигоріло. І не посивіло – таке ж темне, як при нашому першому знайомстві. Втім, що ж тут дивного? – посміхнувся я своїм думкам. – Моя заслуга в цьому очевидна. На всіх її зображеннях, які я зберігаю в своєму головному альбомі, вона молода й прекрасна.
– Ви так і будете розглядати мене з захопленням школяра? Чи не ви переконували мене, що пасивність і споглядальність вам не властиві? То чи не пора зайнятися ділом?
Вона була, як завжди, права. Якщо вже ми зустрілися, то чи можу я не послухатися? Та і чи хотів я обмежитися пасивним спогляданням? Цю прекрасну ніч ми проведемо разом, моя королева мені не заперечуватиме – навпаки, вона розпалюватиме мою фантазію.
– Я розумію, що у нас попереду багато часу, – посміхнулася вона і трохи схилила голову. Моя фантазія вже починала активно працювати. – Але чи хочемо ми, щоб він не залишив незабутніх спогадів?
Чи хотів я цього, чи міг допустити? Вона ще питає! Я посміхнувся їй і рішуче взяв з рук добре знайомого мені мулата, імені якого, на жаль, не знав, величезний кокосовий горіх. Пити на спеці хотілося шалено, а горіх був завбільшки з відерце, і соку в ньому було на кілька пристойних пляшок, от тільки, на відміну від пляшки, в горісі немає ані кришечки, ані пробки.
Порівняння кокосового горіха з пляшкою соку нам усім дуже сподобалося, ми розреготалися. Я перевів погляд на зеленого Кайманового папугу з рожево-зеленою шиєю – ні дати, ні взяти, ровесника птеродактиля, але цілком бадьорого, гордого і абсолютно не страждаючого ані щонайменшою подобою маразму. Поруч із папугою було розгорнуто мапу рідних папузі Кайманових островів – Великий Кайман, Малий Кайман, Кайман Брак. Я знову зустрівся поглядом з чарівної дамою. Тепер вона була в легкому літньому платті, у вухах – маленькі перлинні сережки – напевно, подарунок чоловіка.
– Отже, заклично сказала вона, – покажіть же мені, на що ви здатні.
Повз мене повільно, одишливо пройшла товста, не самого вишуканого виду гондураська гірська корова. Вона щось винюхувала в землі своїм гачкуватим носом.