– Не зрозумів. – пронизливим поглядом Сєдаков зміряв знахабнілого пацана з голови до ніг. Зморшки на лобі бізнесмена враз стали глибокими, немов борозни.
– Це моя стрілялка і я хочу щоб ви мені її віддали. – пояснив Гарник і продовжив, поки Сєдаков не прийшов до тями від нечуваного нахабства. – Друге про що я хотів з вами поговорити, це з приводу боргів Лесика.
– Пішов геть звідси. – Сєдаков підвівся з-за столика і наблизившись впритул до Гарника, повторив. – Пішов геть, якщо не хочеш щоб я тебе викинув на вулицю.
– Ну що ж, геть так геть. – Гарник знизав плечима. – Але майте на увазі – усі питання я хотів вирішити по доброму. Боюсь, щоб ви потім не пошкодували про те, що не оцінили моєї дипломатичності.
Сєдаков зирнув злим оком на столик у пошуках підручних засобів, якими можна було б запустити у знахабнілого молодика, але окрім порожнього бокалу, там нічого не було, а бити посуд у власному барі не хотілося – він же гроші коштує. Тоді Олексій засунув руку за пояс і дістав звідти пістолет – той самий трофейний пістолет, який сьогодні вилучив у безтолкового Лесика. Однак, повторити свої погрози, розмахуючи зброєю, Сєдакову не вдалося – уже не було в цьому потреби, бо Гарник, як тільки-но виговорився, відразу ж обернувся і пішов до столика, за яким на нього чекав Каратаєв.
Кинувши гроші на стіл, Степан попрямував до дверей. Вадим подався за ним.
– Ну що? – цікавився Каратаєв. – Я так бачу розмови не вийшло.
– Клієнт видався гордим. – заявив Гарник. – доведеться змінити тактику.
– І що ти плануєш робити?
– Зараз побачиш.
Хлопці вийшли на вулицю. За рогом будівлі на них чекав Лесик, який від нетерплячки переминався з ноги на ногу. Петро зустрів друзів запитанням:
– Ну що, пістолет забрали?
Поки Гарник над чимось міркував, паузою вирішив скористатися Каратаєв:
– Сєдаков не захотів говорити з Степаном. Можна сказати, навіть виставив його за двері.
Така тріскотня у виконанні Вадима, Гарника трішки роздратувала. Ще більше його нерви лоскотала крива скептична посмішка, яка з’явилася на побитих губах Лесика.
– Сєдаков не такий лох як наш Лесик. – сердито повідомив Степан і далі звернувся до винуватця усієї цієї катавасії. – Ти знаєш на якому автомобілі він їздить?
– Хто він? Сєдаков? – Лесик вирішив уточнити про кого йдеться.
– Ну, не папа римський. – огризнувся Гарник. – Так ти знаєш на якому кориті ця гнида повзає по Тернополю?