Зайшовши в кафе, вони швидко зайняли вільний столик на двох. Він був маленький, але це лише сприяло більш близькому спілкуванню. Взагалі треба відмітити, що в кафе було не багато людей. Це пов’язано з його розміщенням. Кафе знаходиться далеко від входу, до того ж, майже під сходами на 2 поверх. Його не так то і легко помітити з першого погляду! Інші кафе були розташовані в більш видимих місцях. Та й сам Сергій знайшов його випадково. Це кафе відвідували переважно одні й ті ж люди, і це ще дужче підсилювало домашню атмосферу. В кафе було кілька вікон. Такою розкішшю не могли похвалитись заклади по інший бік коридору. До того ж, через особливості забудови і ландшафту, з вікна відкривався чудовий краєвид. Через кілька метрів від вікна був крутий спуск, а в низині розтягнувся приватний сектор, який закінчувався пляжем і широкою річкою. Для того, щоб зробити ще затишніші умови своїм відвідувачам, підвіконня були м’якими. На них можна було сісти і почитати якусь книжку. До речі, в кафе була досить велика бібліотека, яку сформували самі ж відвідувачі.
– Що ти будеш? – запитав Сергій.
– Не знаю… Щось порадиш? – Ксеня взяла меню і почала його гортати.
– Любиш каву? Можу порадити круасан з кавою. Круасани тут чудові. Вони самі їх готують.
– Добре. Що тут ще є? – Вона гортала меню. Судячи з нього, воно більше нагадувало ресторанне.
– Можеш скуштувати млинці. В них смачне тісто і різноманітна начинка.
– Я якраз на них дивлюсь.
Підійшла мила офіціантка.
– Привіт, Сірьож. Як завжди?
– Привіт, Насть. Так. Але трошки пізніше. Можеш, спочатку принести мені грибного супу?
– Звичайно. А твоїй супутниці що?
– Мені млинця з бананом і…
– Там є номер. Так зручніше гостям казати, а нам записувати.
– 17. Так 17. І Чай. Зелений.
– Буде зроблено. – Офіціантка пішла до вікна кухні.
– Я бачу, ти тут часто буваєш. Вже вивчили, що ти замовляєш.
– Так. Це моє улюблене кафе. Просто обожнюю його! Тут іноді бувають літературні вечори, де молоді письменники зачитують свої твори. Це навіть не ініціатива власників. Так склалось само собою.
– Так затишно. Я ніколи тут не була. Навіть не помічала його.
– Отак завжди, те що нам подобається, ми не помічаємо бо воно знаходиться перед самим нашим носом.
В теплій атмосфері пройшов весь вечір. В реальному житті спілкуватись виявилось цікавіше. В них було стільки тем для спілкування, стільки сказано… Йти не хотілось взагалі. Але кафе працювали лише до 23 години. Час пролетів непомітно для обох.