Про теє ще не всі забули;
Та чи повернеться минуле,
Як тільки рикать, та мовчать…?
На кого ж Лиса помінять?
На дереві висить афіша:
Там рветься господарювать
При владі, із косою Миша.
За нею йде непосидющий
Хамелеон підступний – Ющик;
Що знов змінився у лиці.
А третім, бо други́х не стало,
До трону сунеться Коала,
З батоном хліба у руці.
VІ
Гей-гей, «свобідная» Країна,
Звіряча зігнутая спина
Якраз годиться для панів.
Та їм ще треба, щоб голів
Ви гордо так не піднімали;
Тому у вічі вам брехали
Натхненно, впевнено вони.
А у тварин росли сини,
Що слухали панів зрадливих;
І от вже предків своїх сивих
Підняли діти на кпини ́…
Глава 2
Ото був цирк на всю Країну!
Летіли кігті, шерсть і слина, -
То вівся виборний процес.
У всій красі постав «прогрес»
Недосконалої системи.
Але народ щасливим був,
Бо з цим видовищем забув
Свої холопськії проблеми.
VІІ
Аж раптом, схо́пивши корону
Хамелеон доліз до трону
(Вже не міняє колір свій);
І сів там, наче головний.
Народу то було байдуже,-
Аби з боків не драли дуже,
Хто на верхівці Зради сів;
Не стане замком вільним хлів
З сумнівної такої чести.
Тягар той звикли звірі не́сти,
Бо народились у ярмі…
Між панства теж не було крику,
Хоч подив там пройшов великий,
Та змовились вони самі.
Бо кожен з них мав певну частку
(Там па́нам – зиск, народу – пастка),
Тому домовились вони.
І, вже не знаючи вини,
Хамелеон здружився з Мишей:
Помічником при Зраді втішив
Її жорстку, гарячу злість.
І іншим кинув свою кість;
Та з помаранчевою пикой
Почав свій розум невеликий
Штурхать, аж поки прийде млість.
VІІІ
Смурним ходив один Коала.
Його оточенню опала
Була також сумна й гірка;
Багатіїв жорстка рука
Їх довго проти шерсті м’яла.
Проте надія не зів’яла
Посісти від колись на трон…
ІХ
Як «керував» Хамелеон,-
Про теє нічого й казати;
Пройшла його пора, мов сон,
І знов поча́ли вибирати
До Зради нового царя.
Коалі милая зоря
Тоді, нарешті, засвітила;
І як би Миша не шипіла,-
Коалі випав ліпший фарт.
Та й звірям був він до вподоби,
Бо їх не зводив до худоби,
І патріотом був – не в жарт.
Х
І почались великі ди́ва:
В Країні лад, у полі жнива…
Між звірів ситі навіть воші;
У Гаспидів не просим гроші;
Воркуємо з сусіднім Краєм,
І прадідів своїх вітаєм,
Та згадуємо ворогів.
В Країні чути ситий спів,
Та зле шипіння з-за кордону…
Аж зазіхати на корону
З косою Миша почала.
За те посаджена була
У темний льох на кілька років.