Паровозик пройшов крізь смерч, що тільки лише набирав сили, намагаючись вийняти з болота те, що там було, проскочив повз дерева-велетні, що шарахалися з боку в бік перелякані, і присів в декількох метрах від вогню.
Будь він справжнім паровозом, з чавуну і сталі, його боки відразу б відчули неймовірний жар, що йшов з вогненної кулі, в яку перетворився вогонь. Але він був не зовсім звичайним паровозом – він був привидом, духом давно покійного на дні болота старого паровоза, і тому забув що таке світ і які правила тут побутують. По суті, для цього світу, він був юний і наївний.
– А чому один? – шепотілися стара з Лисицею.
– Чому я знаю, – огризалася Лиса. – Може їх там взагалі нікого не залишилося. Може болото настільки давнє, що…
– А може вогонь неправильно розпалила? – намагалася викрити Лисицю стара. – Або прочитала в книзі щось невірно?
– Що тут розгляди влаштували! – раптом з нізвідки з'явився кіт Чорниш. – Потім час буде. Паровоз у нас є. Нехай і один. Тим навіть краще. Скаже, що один вибрався, а решта там сидять. – Підказав рішення він.
– Ой, а хто це у нас тут?! – раптом перетворилася Баба-Яга. – Хто до нас завітав?!
Паровоз Привид, а був це саме він, завмер, не розуміючи чого очікувати від цієї трійці – Персик обпалив собі хвіст і тепер сидів на верхівці дерева, спостерігаючи звідти за всім цим.
– Ти нас не бійся, паровозик, – з найбільшою добротою і щирістю промовила старенька. – Ми тобі друзі!
– Багато паровозів нудиться в болоті, прозваному Болотом Старих Паровозів, – додавала Лиса. – Та ти й сам про це знаєш. І ось ми прийшли їм допомогти.
– Тільки от сил одним впоратися у нас виявилося недостатньо, – муркотів кіт Чорниш. – Важка це справа. Одного тебе поки визволити вдалося.
– Ой, не легка це справа, – закивала і Баба-Яга.
– Нелегка, нелегка! – протягнув звідкись зверху і кіт Персик, як завжди, що зачув дзвін, та не розуміє, про що він.
– А я … – зам'явся Паровозик Привид.
– Допомога нам потрібна, – перебив його кіт Чорниш. – Тому що не впоратися нам одним. І йти вже не можна. Процес запущений і якщо вогонь погасне, – кіт вказав на вогнище. – То ми вже нічого вдіяти не зможемо.
– Я допоможу, – щиросердно запропонував Паровозик Привид. – Що потрібно зробити.
Відсунувши убік кота і Бабу-Ягу, вперед вийшла Лиса. Вона рухалася настільки граціозно і говорила настільки неспішно, що паровозик навіть розгубився.