Протягом всіх історичних епох існування імперіалізму, його діяльність здійснюється при допомозі блоків. В ранні періоди імперіалізм базувався в основному на військовій силі, підкоряючи нації. З удосконаленням методів колонізації, здійснювалися прогресивні методи військового насильства, у тому числі маскуючи його «демократією». Ці процеси відбувалися протягом ХХ сторіччя поетапно, завершуючи їх локальними та світовими війнами. В сучасних умовах ці процеси вичерпали свої можливості і насильницька суть імперіалізму утворює абсолютизоване насильство над людством, використовуючи структуризацію людства імперіалістичними блоками, союзами та їх структурними елементами. Все це здійснюється при імперіалістичній структуризації життєвих процесів людства, в напрямку досягнення кінцевої мети – створення єдиного безнаціонального імперіалістичного простору, трансформуючи сучасні, хоч і залежні національні державні утворення в єдиний об’єм.
Ця структуризація і діяльність здійснюється в галузі політики, спотвореного світогляду та ідеології, правового обумовлення і контролю з ліквідації національної фінансової діяльності, з метою створення єдиного імперіалістичного фінансового простору, як вирішального контролю над світовим виробничим і всіма життєдіяльними процесами людства. Один з головних механізмів такої діяльності полягає у ліквідації національних виробничих процесів, внутрішніх ринків, як структур закономірного існування світового ринку, створивши на місце нього єдину імперіалістичну суть. Життєдіяльність такої насильницької системи над людством здійснюється при допомозі військової сили. Для цього створюються і діють військові блоки.
Нині здійснюється військовий контроль над націями, створеними наявними збройними силами Організації Об’єднаних Націй (ООН). Цими військовими формуваннями Рада Безпеки ООН на основі створеного імперіалізмом Статуту ООН надає собі право здійснювати будь-яке військове насильство. Цементується така діяльність первинними імперіалістичними блоками. Вони теж діють як складова частина світової системи імперіалізму. Так у ранній період діяла «Британська співдружність», яка модернізувалася у «Співдружність країн, очолюваних Великобританією». Цей блок створив англійський колонізатор зі своїх колоній «Вестмінстерським статутом 1931 року». У цей блок увійшли 44 держави-колонії (на 1981 рік), а також території Австралії та Нової Зеландії, як продукт англійської колонізації.