Світанок моєї душі - страница 6

Як я гордилася, що у нас є така гарна хата, яку побудував дідусь Петро. Як я шкодувала вже потім, коли виросла, що ми розминулися з ним на землі. Він обіймав мене тільки шматочком раю, який створив для мене. Як я хотіла колись вирости, кудись поїхати, чогось досягти, як я хочу зараз повернутися хоча б на день туди!.. У своє щасливе дитинство. Коли ми чекали на тата в неділю, а він завжди за нами приїзджав на білому Москвичі і розказував мені, як він перемикає передачі і машина набирає швидкість…