И окружу себя горящими свечами,
За твою жизнь тихонько помолюсь.
Дождём осенним смою все сомненья,
Сквозь мрак в душе с надеждой улыбнусь,
Всё, что осталось для меня – смиренье,
И вера твёрдая, что я тебя дождусь.
Боже, кільки я маю спогадів
Боже, скільки ж я маю спогадів,
Безліч зроблених фото,
Скільки всього було там
Злетів, падінь і сповідей.
Скільки бачили очі,
Гори, моря, країни.
Я пам'ятаю очима дитини
Осяяні дні і місячні ночі,
Скільки світило сонце,
Скільки сніжинок було у долонці,
Вітер тріпав волосся,
Стільки всього відбулося…
Життя, як марево, воно мине для всіх,
Мине, бо це закон природи,
А щастя має той, хто досі встиг
Отримати потрібні нагороди:
За людяність, за чесність, доброту,
За дружбу, співчуття і розум,
За мудрість і любов святу,
Яка в турботу переходить згодом,
Любити – це для серця завжди біль,
Любов, її лиш втративши, цінуєш,
Це на відкриту рану наче сіль,
Наче вогонь, який не опануєш…