Жінки виглядали більш охайно одягненими, ніж зазвичай. На дівчатах, Люсії і Трансіто, були спідниці з фіолетового сарсену і дуже білі сорочки з мереживними халатами, отороченими чорною тасьмою, під якою вони ховали частину своїх вервиць, а також чотки з скляних лампочок опалового кольору. Густі коси кольору реактивного літака грали на їхніх спинах при найменшому русі босих, обережних, неспокійних ніг. Вони заговорили зі мною з великою сором'язливістю, і тільки їхній батько, помітивши це, підбадьорив їх, кажучи: "Хіба Ефраїм не така ж дитина, адже він прийшов зі школи мудрий і дорослий?". Тоді вони ставали веселішими і усміхненішими: вони дружно пов'язували нас спогадами про дитячі ігри, сильні в уяві поетів і жінок. З віком фізіономія Жозе дуже змінилася: хоча він не відростив бороду, його обличчя мало щось біблійне, як майже у всіх вихованих старих людей у країні, де він народився: рясна сивина відтіняла широке, підсмажене чоло, а усмішки виказували душевний спокій. Луїза, його дружина, щасливіша за нього в боротьбі з роками, зберегла у своєму вбранні щось від античної манери, а її постійна життєрадісність давала зрозуміти, що вона задоволена своєю долею.
Хосе повів мене до річки, розповів про свої посівні роботи та полювання, а я занурився в глибоку заводь, з якої вода спадала невеличким водоспадом. Повернувшись, ми застали провокаційний обід, накритий на єдиному столі в будинку. Кукурудза була скрізь: і в супі з соринками, що подавався в глазурованому глиняному посуді, і в золотих зернятах, розкиданих на скатертині. Єдиний столовий прибор був перекреслений над моєю білою тарілкою і облямований синім.
Майо сидів біля моїх ніг з уважним виглядом, але більш скромним, ніж зазвичай.
Хосе лагодив волосінь, а його доньки, розумні, але сором'язливі, дбайливо прислужували мені, намагаючись вгадати в моїх очах, чого мені бракує. Вони стали набагато гарнішими і з маленьких дівчаток, якими були раніше, перетворилися на професійних жінок.
Випивши склянку густого пінистого молока, десерт того патріархального обіду, ми з Жозе вийшли оглянути фруктовий сад і хмиз, який я збирала. Він був вражений моїми теоретичними знаннями про посів, і за годину ми повернулися до будинку, щоб попрощатися з дівчатами і моєю матір'ю.
Я почепив на пояс ножа для кущів, який я привіз йому з королівства, на шию Трансіто і Луїзі – дорогоцінні чотки, а Луїзі в руки – медальйон, який вона замовила у моєї матері. Я звернув за ріг гори, коли, за спостереженнями Хосе за сонцем, був полудень.