– Це не просто автомати. Це розробки, які велися у закритому місці, подалі від чужих очей, – сказав Роджер.
– Так, ми вже впевнилися в цьому, геній, – прокоментувала Мей.
– Чого ти постійно намагаєшся мене принизити перед усіма? – з легкою образою питає Роджер.
– В жодному разі, наш маленький геній. – з іронією відповідає Мей.
Вони розійшлися у різні сторони кімнати. Ангела підійшла до мене та сказала:
– Вони в стосунках? – Ангела.
– Я не знаю, але Роджер точно закоханий у Мей. – я.
– Так, вона в нього також. От дивні… Наче дорослі, а ведуть себе, як діти. – Ангела.
– На то вони й дорослі, щоб інколи бути дурними. – я.
До нас підійшла старенька та сказала:
– Можливо, ця річ також допоможе вам.
Вона вклала мені в долоню ключ та вказала на зачинені двері. Я підійшов до них та просунув її подарунок у замкову щілину. Коли я повернув ключ, стіни біля дверей зробили оберт на 180 градусів. Всередині висіла зброя, броня, фотографії та якісь списки. Я увійшов у таємну кімнату та побачив кабінет з двома столами.
– Стіл мого діда праворуч, – каже Ангела.
– Чому? – я.
– Подивись, там прапор Борнвудса. – Ангела.
– Я не знав як він виглядає. Значить, мій дід працював зліва. Оглянь ящики стола. – я.
Ангела поспішила у праву частину кімнати, але неочікувано підсковзнулася та впала прямо біля столу. Я пібіг до неї.
– Сильно вдарилася? – схвильовано питаю я.
– Ні, все добре, але подивися на напис на підлозі. – Ангела.
– Не можу розгледіти, надто темно, підсвіти. – я.
Роджер за мить опинився поруч із ввімкненим ліхтариком. Я прочитав: "Не вірь тому, хто сидить за великим столом. Одного разу виявиться, що за його посмішкою ховається головний демон".
– Що це може означати? – питає Ангела.
– Гадки не маю. Міг він це написати про мого діда? – я.
– Може, і під столом зліва є якісь слова? – Ангела.
Я побіг у інший бік кімнати. Дійсно, напис тут також був: "Головний демон у нашому офісу. Не вір тому, хто сидить за великим столом".
– А що я казав! Це Голден – кріт! Ви всі вважали, що я збожеволів.
– Ми вже давно це знали, але ти каталізував ситуацію. Недоумок, – висказалась Мей.
– То ви все знали й мовчали? – питаю я.
– Звичайно. Ми намагалися потихеньку все з'ясувати, але він дуже добре вміє знищувати свої сліди, – сказав Роджер.
Я здивовано витріщався на всіх присутніх і не міг збагнути, що взагалі відбувається. Виходить, Роджер не дурень, яким прикидався, а доволі розумний чолов'яга. Значить, і в якості агента він був досить успішним.