Читать Про Роля, Муню і Порфірія. Дитячі оповідання - Фекла Фортель

На данной странице вы можете читать онлайн книгу "Про Роля, Муню і Порфірія. Дитячі оповідання" автора Фекла Фортель. Общий объем текста составляет эквивалент 15 бумажных страниц. Произведение многоплановое и затрагивает разнообразные темы, однако его жанр наиболее вероятно можно определить как книги для детей. Книга была добавлена в библиотеку 06.08.2023, и с этой даты любой желающий может удобно читать ее без регистрации. Наша читалка адаптирована под разные размеры экранов, поэтому текст будет одинаково хорошо смотреться и на маленьком дисплее телефона, и на огромном телевизоре.

Краткое описание

Збірка скаладається з трьох оповідань. Перше – спогад про зворушливу дружбу із незвичайним гостем з далеких країв, пеліканом Порфірієм. Друге – про слона на ім'я Роль, що загадково з'явився в лікарняному саду шахтарського містечка та порушив передбачуваний плин життя його мешканців. Третє – про те, як тонула корова Муня і як маленькому, але дуже хороброму хлопчику вдалося її врятувати.Це захоплюючі історії, що допоможуть прищепити маленьким читачам любов до тварин та навчать чуйності.

Книга Про Роля, Муню і Порфірія. Дитячі оповідання онлайн бесплатно

ISBN 978-5-4496-1842-9

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Збірка «Про Роля, Муню і Порфирія»

I. ПРО ПОРФИРІЯ

Коли я був малим, мій дідусь Тихон розповідав одну історію, в яку важко повірити. Але старий і зараз запевняє, що вона дійсно сталася одного спекотного літа на околиці міста Одеси. Ще хлопчиком він мешкав там в невеликій хатинці зі своєю родиною. Тихону тоді було дванадцять, і літні безтурботні дні минали для нього невблаганно швидко, адже він, як і більшість школярів, витрачав їх на усілякі приємні, але не надто корисні заняття.

В той день він саме збирався до сусідського хлопчика Митька – подивитись разом футбол. Але майструючи літак, геть забув про час, тож тепер страшенно запізнювався. Тихон надів свого улюбленого капелюшка і він вибіг за калитку, як раптом наткнувся на дерев'яний ящик, підозрілий на вигляд. Спокуса дізнатися, що там є, була чималою, але й часу було обмаль – і Тихон побіг би повз, якби… не почув, що в ящику щось ворушиться. Він підійшов ближче – щось таки вошкалося там, але жодних звуків не видавало. Він тирснув ящика ногою – важкий. А кришка забита цвяхами…

«А раптом це прибулець!?» – подумав Тихон (мабуть, далася взнаки його давня любов до книжок про космічні пригоди). І це припущення здалося хлопцю настільки реальним, що він дещо присунув ящик до калитки та стрімголов кинувся до сусіда по допомогу.

Двері Мітиної квартири були відчинені, а її мешканець вже захоплено дивився футбол. І хоча дивна знахідка Мітька зацікавила, переривати заради неї перегляд матчу він не волів.

– Якщо так, прибульця я тобі нізащо не покажу, – спалахнув Тихон і, не гаючи часу на безглузді вмовляння, побіг до гаражу за батьковим ломом.

За кілька хвилин схвильований Митько наздогнав Тихона, і вони разом, наче ніякого футболу в їхніх планах не було зовсім, пішли визволяти з полону невідому їм поки що істоту.

Окрім лома, вони про всяк випадок прихопили металевий ланцюг, великий молоток та іржаву пилу – а раптом доведеться захищатися? І от озброєні до зубів хлопці взялися відкривати ящика. Ще на початку стало зрозуміло, що там сидить доволі велика мовчазна істота… Коли всі цвяхи було подолано, Тихон тремтячими руками підняв кришку… і обімлів. Він не повірив своїм очам.

В ящику сидів переляканий пе-лі-кан! Так-так, без жодних сумнівів – пелікан! Як, чому і звідки – це, мабуть, так і залишиться таємницею.