Але справа була зроблена, я рванув уперед. Перші півкілометра я нічого не бачив, і лише потім, десь вдалині, побачив маленькі рухомі точки і пил, що ними піднімалася. Я додав ходу і вже через хвилину наздогнав бабку, потім і діда обійшов, внучка, кіт і собака бігли разом, причому собака, схоже, думала, що це гра і весь час заважала під ногами у внучки Альонки. На диво останнім з звірів біг Заєць. Він не втомився, просто був настільки боязкий, що боявся вириватися вперед, побоюючись навіть Колобчука.
Вовк і Ведмідь бігли плече в плече і попереду, метрів за п'ятдесят, біг Колобок, а практично слід у слід за ним Лисиця.
Я обігнав їх усіх, пригальмував біля Колобчука і той не зволікаючи застрибнув до мене на трап, оббіг навколо котла, зі зворотного боку скочив у кабіну. Кабіну я, природно, відразу ж зачинив, бо не встиг я розігнатися, як Лисиця, що переслідувала Колобчука, тут же схопилася по щаблях на трап да кинулася і тут переслідувати Колобчука.
– Як ти там? – запитав я його, набираючи швидкість. Лисиця тим часом намагалася увірватися до кабіни, решта ж переслідувачів залишилися вже далеко позаду.
– Нормально, – відповів Колобчук уривчасто дихаючи. – Ледве вирвався.
– Ну, тоді тримайся, залишилося остання справа і після неї ми обов'язково вирушимо в депо.
Колобчук нічого не відповів, постарався затишніше забитися в кут, а я все набирав і набирав хід. Звернув біля Згубного Лісу і линув у бік Топких боліт і Болота Старих Паровозів. Лисиця весь час гарчала і намагалася лапами відкрити кабіну, брязкають зубами і щохвилини загрожувала мені найстрашнішими карами. Але я не зупинявся і Колобчука не здавав. Не зупинявся до самого повороту, що біля Болота Старих Паровозів, і тільки тут загальмував у всі колеса відразу. Мене протягло метрів з п'ятдесят, і я ледь не вилетів в ліс, але те, чого я добивався, трапилося – зла Лисиця не втрималася і при гальмуванні її інерцією викинуло по ходу руху. Вона злетіла вище ялин та тополь, від подиву скрикнула і зникла десь осторонь боліт, перелетівши весь ліс.
– А ми з Колобчуком благополучно дісталися до нашого депо, де він тут же почав наводити порядки, вести діловодство і бухгалтерію. – закінчив розповідь Чу-Чухін. – А ось тепер і за ремонтну службу взявся.
– А що з Лисицею стало? – поцікавився все той же Новачок. – Що з нею?