3. Історія Паровозика Привида і того, як Баба-Яга бажала до Чу-Чухіна дістатися
Після того, як від Баби-Яги утік Чу-Чухін, її справи пішли зовсім кепсько. Жоден новий паровозик не потрапляв до неї в сільця. Вона, навіть намагалася діставати метал з болота, переплавляти його і робити ті ж самі ложки та веделки, але й тут її переслідували невдачі.
По-перше, метал був важким, брудним, весь з'їдений корозією да покритий іржавим нальотом. Лисиця їй начебто і надавала допомогу, але все більше то лапа у неї виявлялася хворою, то нежить у неї опинялася, коли треба у воду лізти, а то й зовсім траплялися невідомі хвороби, які через півгодини самі собою проходили. Словом, помічниця з неї була нікудишня.
А, по-друге, якщо щось і вдавалося виловити да переплавити, ложки виходили всі дефектні, з домішками, з іржею, часом навіть ламалися і продати їх було все важче і важче.
Того дня Баба-Яга повернулася з міста в препоганому настрої. Мало того, що з привезеного на базар у Полтаву їй нічого продати не вдалося, так до неї прийшли колишні покупці і повернули все, що було нею продано в попередній раз. Ложки гнулися, ламалися, їх надщерблені краї з ознаками іржі загрожували здоров'ю покупців.
Баба-Яга вислухала від покупниць-полтавок такого, що готова була від злості розшпурляти весь ліс на своєму шляху, а вже якщо б їй під руку попався Чу-Чухін, то йому взагалі було б непереливки.
– Як з'їздила?! – виринула з-за теплої печі Лиса.
– Що привезла? – відразу ж прибіг дурний кіт Персик. Чорниш ж відразу зметикував, що справа така, що краще йому відсидітися десь подалі, і тихенько вислизнув у віконце.
Баба-Яга дуже сильно лаялася, а коли трохи заспокоїлася, то хитра Лисиця тут же біля ній і примостилася на лавці.
– Ех, справи наші не мед! – зітхнула вона. – І здається мені, що поправляти їх потрібно.
– Це і Персику зрозуміло, що справи наші погані! – огризнулася стара. – Тільки от як їх поправити то?